Святий Миколай на порозі…
Де́нь свято́го Микола́я — день святкування та вшанування пам’яті християнського святого Миколая Мирлікійського (Чудотворця), яке відзначається 6 грудня. Свято припадає на період Адвенту. Це християнське свято відзначають з особливою увагою через репутацію Святого Миколая як дарувальника подарунків, а також через відвідування літургії.
В Україні, Польщі та Словаччині діти чекають, коли прийде Святий Миколай і покладе подарунок під подушку, якщо діти були чемними протягом року. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями та вкидають їх у поштову скриньку, або кладуть на вікно. Діти, які поводилися погано, можуть очікувати знайти під подушкою різку або шматок вугілля. Різка слугує своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою та виправитися. Колись у Німеччині та Польщі хлопчики традиційно одягалися єпископами і просили милостиню для бідних. У Нідерландах і Бельгії діти виставляють черевик, наповнений сіном і морквою для коня Святого Миколая. У День Святого Миколая подарунки позначаються особистими жартівливими віршами, написаними відправником. У Сполучених Штатах один звичай, пов’язаний з Днем Святого Миколая, полягає в тому, що напередодні Святого Миколая діти залишають свої черевики у фоє в надії, що Святий Миколай покладе монети на підошви.
Американський Санта-Клаус, як і британський Батько Різдва, походять від Святого Миколая. Слово «Санта-Клаус» частково походить від нідерландського «Sinterklaas», імені святого Миколая Чудотворця. В Америці дарування подарунків, пов’язане з Різдвом, а не з самим Днем Святого Миколая.
Миколай Мирлікійський

Миколай Чудотворець, за християнським переказом, народився в Патарі в Малій Азії. Був відомий своєю щедрістю через християнську легенду, у якій він дав бідному батькові гроші, щоб запобігти вивезенню його дочок у рабство, де вони б стали повіями, оскільки батько не мав коштів на придане своїх дочок. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішує скористатись батьківським спадком, щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно в кімнату, де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з дочок. Крім того, святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали, хто їм закидав це золото.
Миколай Мирлікійський помер 6 грудня 346 року, що дало початок теперішньому святу Святого Миколая. Святий був похований у церкві Святого Миколая в Демре, але в 1087 році італійські солдати перенесли його останки до Італії, де вони були перепоховані в південноіталійському місті Барі в базиліці Сан-Нікола, де і зберігаються донині. Кажуть, що могила святого Миколая виділяє миро, яке протягом століть привертало увагу християнських паломників, які приносили миро додому в маленьких пляшечках, щоб використовувати його під час молитви.
Микола Мирлікійський є покровителем дітей, моряків, тих, хто має матеріальні труднощі, постраждалих від пожежі.
У XI столітті християнські черниці в Бельгії та Франції започаткували практику дарувати бідним подарунки в ім’я Святого Миколая. Цей звичай поширився в Німеччині та Голландії, поширюючи свято Святого Миколая та пов’язані з ним звичаї
Традиції за державами

Ймовірно традиція дарування подарунків на День Святого Миколая пішла з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати ласощі: горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та відремонтовані старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи в панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняним дітям клали в’язку різок. Вважалося, що імена тих, хто гідний чи не гідний подарунка, записувалися в Золотій книзі, якою володів святий Миколай. Діти також часто вірили, що Миколай приходить з осликом, який допомагає йому. Тому вони клали поруч зі своїм взуттям моркву для нього. Вважалося, що віслюк веде свій рід від осла, на якому Ісус Христос святково в’їжджав у Єрусалим напередодні Розп’яття.
Із Німеччини звичай поширився на сусідні країни — Австрію, Нідерланди, Чехію, Словаччину, Польщу, звідки він, ймовірно, перейшов на українські землі. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під Річчю Посполитою.
Із приходом на більшу частину українських земель радянської влади святий Миколай, як і решта релігійних символів, був витіснений. На заході України натомість традиція збереглася, адже ці землі належали СРСР значно менший проміжок часу, за який встигла відбутися лише одна зміна поколінь, чого недостатньо для переривання традиції.