Виховна робота

Учнівське самоврядування

Учнівське самоврядування має на меті:
— залучити учнів до різноманітної змістовної діяльності колективу;
— створити умови зацікавлення учнів організаторською роботою;
— забезпечити реалізацію їхніх прав та обов’язків.

Стратегічною метою шкільного самоврядування є підготовка, формування особистості до активної, свідомої діяльності, участі у житті країни.

Головне завдання учнівського самоврядування БСШ № 16 — формування й розвиток соціально-активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадською позицією, почуттям національної самосвідомості.

Робота учнівського самоврядування реалізується за напрямками:

— виховання в учнівської молоді патріотичних почуттів, формування національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім’я України;
— усвідомлення молоддю своєї етнічної спільності, освоєння національних цінностей (мови, теорії, культури);
— виховання поваги до культури та історії рідного народу;
— забезпечення духовної єднанні поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
— прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;
— формування відчуття своєї причетності до розбудови національної державності;
— утвердження в свідомості учнів власної національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю, свій народ.

Модель учнівського самоврядування «Держава успіху»:

Методичні рекомендації щодо успішного формування та розвиткуучнівського самоврядування:

1. У зв’язку з тим, що самоврядування – це свідома, діяльність особистості, спрямована на самостійне планування та здійснення власної діяльності, опора у виховному процесі має бути саме на цей вид роботи, який дозволяє особистості максимально виявити для самої себе домінуючі задатки, які у майбутньому можуть суттєво визначити весь її життєвий шлях, забезпечити ефективний розвиток фізичних, інтелектуальних і моральних якостей.

2. Формування ініціативної, здатної приймати нестандартні рішення особистості неможливе без широкого залучення учнів до участі в управлінні шкільними справами через організацію колективної творчої діяльності та учнівського самоврядування.

3. Не слід плутати шкільне самоврядування з учнівським. Шкільна громада об’єднує не тільки учнів, а й багатьох інших суб’єктів шкільного життя. Учнівське ж самоврядування твориться винятково всіма учнями і тільки ними.

4. Самоврядування має виступати незалежною організацією, в якій учні самостійно приймають будь-які рішення. Усе, що не підлягає забороні, є дозволеним. Самоврядування представляє інтереси учнів перед учителями, батьками, органами освіти.

5. Необхідно здійснювати взаємодію педагогічного колективу з дитячими та юнацькими організаціями в школі, що сприяє розвитку у школярів самодіяльності, утвердженню в дитячих колективах принципів демократії, гуманізму, пріоритетності загальнолюдських цінностей.

6. Для ефективної діяльності учнівського самоврядування необхідне подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і педагогічного керівництва ним. Самоврядування має займатися конкретними справами, з його рішенням повинен рахуватися і дитячий колектив, і дирекція школи.

7. Слід здійснювати залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи, до боротьби з негативними явищами у середовищі учнів (паління, вживання алкоголю і наркотиків).

8. Обов’язковим є надання самоврядуванню реальних прав і обов’язків. Необхідно чітко визначити, за які ділянки шкільного життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та обов’язки має кожен його член.

9. Підбирати до органів самоврядування найавторитетніших лідерів учнівського самоврядування,шляхом відкритих виборів.

10. Виховувати організаторів, справжніх юнацьких «вожаків», які будуть фактично, а не формально здійснювати шкільне самоврядування.

11. Прагнути до розширення органів учнівського самоврядування задля зростання кількості вихованців спроможних до суспільно-корисної діяльності. Створювати можливості для уникнення перевантажень найактивніших учнів, залучених до громадської роботи.

12. Потрібна постійна кваліфікована, тактовна педагогічна допомога учнівському активу, навчання його складної справи управління.

13. Важливим є систематичне звітування членів самоврядування перед колективом, що дає можливість здійснювати контроль за їх діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає можливим зловживанням становищем у колективі.

14. Слід використовувати специфічні напрямки виховної роботи з активом: 1) виховні заходи, спрямовані на усвідомлення учнями власних обов’язків, функцій та завдань колективу (інструктаж, конкретизація завдань, доручення, колективні обговорення, індивідуальні бесіди, повсякденне спілкування); 2) організація обміну досвідом роботи; 3) контроль і спостереження за роботою активу, створення ситуацій, в яких учні зможуть презентувати результати своєї роботи; 4) організація самостійного планування, аналізу результатів, заохочення учнівської ініціативи.

15. Успішне розв’язання проблем учнівського самоврядування в контексті сучасних соціально-педагогічних процесів передбачає визначення оптимальних варіантів взаємодії школи з дитиною, її соціальним оточенням, вирішення ряду завдань спільними зусиллями, що сприятиме розвитку самостійності й формуванню готовності учнів до виконання громадських та особистих обов’язків, а також самовдосконаленню та саморозвитку.